сквіз-аут

Процедура «SQUEEZE-OUT»: у чому суть?

Процедура squeeze-out (або українською – сквіз-аут) викликає багато запитань. Крім того, чимало акціонерів не знають повний порядок її проведення та окремі особливості, що є важливими під час здійснення підприємницької та акціонерної діяльності. Отже, у цій статті ми розглянемо найважливіші аспекти, що безпосередньо пов’язані з процедурою викупу цінних паперів.

Сквіз-аут (squeeze-out): поняття, особливості та порядок

У першу чергу, почнемо з визначення. Отже, squeeze-out – це певна процедура, яка полягає в обов’язковому продажу цінних паперів (або викупу акцій) на вимогу власника акціонерного пакета, що є домінуючим у порівнянні з іншими. Необхідно відзначити, що домінуючим вважається пакет, розмір якого дорівнює або перебільшує 95% загального обсягу простих акцій.

Багато акціонерів турбує законність цього питання. Можливість здійснення процедури squeeze-out з’явилася одночасно з прийняттям Закону України від 23.03.2017 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах”.

Squeeze-out має на меті втілення законного права власника контрольного акціонерного пакета здійснити примусовий викуп акцій у міноритарних акціонерів. Для цього перший зобов’язаний направити до відповідного товариства спеціальну вимогу. 

Уже не перший рік сквіз-аут використовують у міжнародній практиці. Одна з особливостей полягає в тому, що за допомогою цієї процедури законно можна стати єдиним власником певного акціонерного товариства. Крім того, акціонерні товариства також мають певні переваги від проведення викупу акцій, а саме:

  • Не потрібно дотримуватися таких процедур, як скликання та проведення акціонерних зборів, бо в товаристві перебуває лише один власник цінних паперів, тому збори не мають значення (замість цього виконується безпосереднє рішення власника).
  • Оперативне прийняття поточних і загальних цілей та завдань (знову ж таки все виконується за одноосібною вказівкою власника 100% пакету акцій).
  • Виникає можливість приділити час дійсно важливим питанням, які будуть спрямовані на розвиток акціонерного товариства (у випадку, коли власників декілька, виникає таке явище, як “проблемні” акціонери; вони постійно відправляють листи, запити, на який витрачається дорогоцінний час замість того, щоб побудувати чіткий та логічний стратегічний план).
  • Після здійснення примусового викупу акцій зникає необхідність у дотриманні вимог, що передбачені в статті 68 Закону України “Про акціонерні товариства”.
  • Відсутність корпоративних та судових спорів (оскільки власник один, то йому ні з ким ділити права в межах акціонерного товариства).

Пропонуємо вам обговорити процедуру проведення squeeze-out. Отже, вона виконується за наступним планом:

  1. Власник домінуючого пакета акцій відправляє відповідний лист (повідомляє) акціонерне товариство про те, що він бажає реалізувати своє законне право та починає процедуру.
  2. Запроваджується необхідний комплекс заходів, які направлені на всебічне розкриття інформації про початок цієї процедури.
  3. У свою чергу, прості акціонери отримують інформацію про умови проведення squeeze-out, методи та способи здійснення, а також про ціну продажу цінних паперів.
  4. Після цього власник контрольного пакета зобов’язаний відправити необхідну суму на умовний рахунок (ескроу).
  5. Наприкінці НДУ зараховує акції на рахунок власника, який стає єдиним володільцем товариства.

Під час впровадження squeeze-out постає питання – як правильно визначити ціну примусового продажу цінних паперів. Для цього необхідно вибрати найбільшу вартість з наступного переліку:

1) найбільша вартість цінних паперів, що була придбана власником контрольного пакета протягом останнього року;

2) найбільша вартість, за якою домінуючий власник протягом останнього року придбав цінні папери (паї чи частки) іншої юрособи, що певним чином має відношення до акцій акціонерного товариства, до якого належить домінуючий пакет цінних паперів власника;

3) розмір ринкової вартості цінних паперів товариства, що визначається незалежним суб’єктом оціночної діяльності.

Говорячи за squeeze-out, необхідно згадати, що в українському законодавстві також запроваджений sell-out.

Sell-out – це встановлений законом обов’язок особи, що має контролюючий обсяг акцій, придбати цінні папери у простих акціонерів за їх вимогою. Таким чином, кожен простий акціонер може вимагати, щоб власник контрольованих акцій придбав цінні папери та став єдиним учасником товариства. 

У випадку, якщо власник напередодні почав проводити squeeze-out, проведення sell-out є неможливим.

Експерти вважають, що здійснення сквіз-ауту має велику перевагу для власника контролюючого обсягу акцій. Чому вона має бути першочерговою? Потрібно пам’ятати, що у разі втілення селл-аут, акціонери простих акцій можуть запросити здійснення примусового викупу цінних паперів за доволі-таки завищеною вартістю, що може зобразитися на економічному стані власника контролюючих цінних паперів.

Види сквіз-аут і селл-аут

сквіз-аут

Наступним питанням, яке ми розглянемо будуть види сквіз-ауту та селл-ауту.

Отже, почнемо з squeeze-out. У Перехідних положеннях Закону, який встановив право на здійснення цієї процедури, містяться норми, що класифікують сквіз-аут за підставами настання: сквіз-аут в результаті поглинання та корпоративний сквіз-аут. Аналізуючи норми Закону, можна зробити висновок, що відмінністю між цими видами є механізм визначення ціни акцій, а також термін імплементації механізму.

У ході реалізації сквіз-ауту в результаті придбання акцій ціна викупу визначається як найбільша з трьох, які визначені різними методами (та які ми зазначили вище). При цьому саме заявник вимоги, тобто мажоритарний акціонер, визначає, яка з запропонованих буде найбільшою, та надалі фіксує її в публічній оферті (відповідному листі). Застосовуючи норми корпоративного сквіз-ауту, механізм визначення ціни акцій з очевидних причин вже не прив’язують до ціни придбання мажоритарним акціонером акцій товариства за останні 12 місяців, а визначається традиційно за допомогою незалежного суб’єкта оціночної діяльності або за середнім біржовим курсом. 

Також терміни реалізації корпоративного сквіз-ауту, на відміну від сквіз-ауту в результаті придбання, обмежені терміном на два роки з дня набрання чинності Законом. Таким чином, скористатися механізмом корпоративного сквіз-ауту мажоритарний власник мав змогу до 4 червня 2019 року. До цього часу акціонер повинен був подати відповідне повідомлення про намір скористатися своїми правами.

Тепер поговоримо щодо селл-ауту. Слід зауважити, що, стаючи власником 50%, 75% або 95% акцій, особа повинна бути готова до викупу всіх 100% акцій товариства, якщо у міноритарних акціонерів, звісно, виникне таке бажання. У даному випадку дуже часто виникає питання відповідальності за невиконання цього обов’язку. Адже цілком реальною здається ситуація, коли в акціонера після придбання 50% товариства банально не вистачить грошей купувати всі інші акції. Закон у такому випадку забороняє враховувати при голосуванні голос власника акції, що перевищують 50%, 75% і 95%. Акції понад певної межі не дають права голосу та не враховуються під час голосування до моменту виконання акціонером усіх необхідних дій. 

Навіщо проводити зворотний викуп акцій?

Сквіз-аут – це не українське нововведення. На міжнародному рівні цей механізм працює вже не один десяток років. Поява цієї процедури в Україні – це один з етапів по імплементації вимог Директив ЄС в частині реформи, що стосується питань фондового ринку. Проте також існують й національні підстави для початку здійснення процедури сквіз-ауту.

Річ у тому, що український фондовий ринок був створений в процесі масової приватизації державних підприємств, що відбувалося на початку 90-х років. У той час мільйони співробітників великих промислових підприємств отримали у власність акції компаній, де вони працювали, тобто таких чином стали їх міноритарними акціонерами. Однак далеко не всі міноритарії беруть участь в житті компанії: хтось просто забув про свої акції, хтось виїхав за кордон та інше. У вузькому колі таких акціонерів називають “сплячими”. Попри те, що участі в житті компанії вони не приймають, компанія повинна дотримуватися певних процедур – запрошувати на збори, розсилати повідомлення тощо.

У деяких компаніях кількість міноритарних акціонерів сягає кількох десятків тисяч, хоча сумарно вони володіють менше ніж 5% акцій. У результаті емітент несе великі адміністративні та фінансові витрати, при цьому економічний ефект від них нульовий. Більш того, в Україні були випадки, коли міноритарій, який володіє навіть 1 акцією, блокував роботу підприємства (це називається “корпоративний шантаж”).

У свою чергу, саме сквіз-аут дозволяє законним способом позбутися від цієї проблеми.

Чому не всі акціонери хочуть проводити цю процедуру?

c06c24a7afef226d7ef8c3c1c0dd9cd6 xl

На практиці незадоволених міноритаріїв можна розділити на дві групи.

Перша – це ті, хто незадоволені ціною викупу акцій. Наприклад, бувають випадки, коли за останні роки дивіденди, які отримували акціонери, були більше суми, яку мажоритарій пропонує за цінні папери зараз.

Експерти проаналізували питання та встановили, що акції 16 підприємств, які провели squeeze-out і sell-out, є в портфелях 81 інвестфонду, куди вкладали кошти фізособи.

Міноритарії підозрюють, що в Україні “хто платить, той і замовляє музику”, тому мажоритарій, який замовив у професійного оцінювача оцінку компанії, може розраховувати на “вигідну” для себе ціну.

Але є ще одна група незадоволених міноритаріїв, які виступають проти обов’язкового викупу акцій. Вони вважають, що такою процедурою порушуються права акціонерів, які свідомо обрали для себе цінні папери як інструмент для інвестицій.

Як міноритарії можуть захистити свої права?

У більшості такі особи, які не згодні з розміром вартості викупу цінних паперів, вважають, що в конфлікт повинен втрутитись регулятор. Але уповноважені фахівці з НКЦПФР з такою позицією не згодні.

Крім того, фондовий регулятор встановлює конкретні вимоги до оцінювачів. Однак оцінювати вартість акцій, по якій проводиться обов’язковий викуп, він не може. Професійне судження щодо оцінки вартості цінних паперів може висловлювати Фонд державного майна України.

Уповноважені експерти звернули увагу, що вони аналізують процеси примусового продажу цінних паперів та встановлюють правомірність вибору конкретного способу оцінки їх вартості.

Якщо для визначення ціни примусового продажу цінних паперів обраний середній біржовий курс, тоді обов’язково необхідно встановити, чи не відбувалося порушень законодавства в ході біржових торгів у встановлений законом період.

Якщо оцінку акцій проводив оцінювач, то НКЦПФР запропонувала залучати Фонд державного майна України або профільні СРО для отримання рецензії на таку оцінку. Але для остаточного розв’язання питання треба звертатися в судові органи для захисту своїх інтересів.

У свою чергу, ті, хто не згоден з проведенням squeeze-out в принципі та націлені домагатися припинення дії закону, можуть звернутися до Конституційного Суду.

Найвідоміша справа, яка вирішувала законність проведення сквіз-ауту

Справа ЄСПЛ Bramelid and Malmström v. Sweden, що була розпочата в 1982, вважається найвідомішою у питанні проведення сквіз-ауту. На той час справу вирішував не ЄСПЛ, а тогочасна Європейська комісія з прав людини.

У чому була суть скарги? У 1970-х роках до національного законодавства Швеції були внесені певні зміни. Вони встановлювали норму, яка дозволяла проводити процедуру squeeze-out не тільки особами, які мають у власності контролюючі акції, але й тими, хто діє спільно з ними.

Випадком скористалася одна зі швейцарських компаній – вона викупила всі акції міноритаріїв і заявників. Проте останніх це не задовольнило. Вони стверджували, що такий примусовий викуп порушував суспільні інтереси, спираючись при цьому на статтю 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини.

Після аналізу всіх обставин Комісія вирішила, що стаття 1 у цій ситуації була застосована наступним чином:

  • перша частина статті регламентує гарантії права власності, при цьому розкриває право власності на акції, не дивлячись на їх системну природу;
  • у другій частині вказується про експропріацію, яка має на увазі здобуття у власність державою в інтересах суспільства конкретного майна або уповноваження іншої особи на це отримання. Проте у той час національне законодавство Швеції здійснювало контроль за відносинами виключно між приватними особами, саме тому ця частина не застосовувалася до умов цієї справи.

Аналізуючи питання, яке полягало у законності та допустимості наявної скарги, Комісія зазначила, що здійснення регулювання щодо приватноправових відносин має вплив на майнову сферу, а також вони зробили висновок, що в деяких випадках обов’язок передати особисте майно іншій особі є законним і допустимим. Це може стосуватися, наприклад, розподілу спадщини або звернення з вимогою про стягнення нерухомості з боржника. Саме ці ситуації не будуть суперечити статті 1, але завжди потрібно гарантувати, що законодавство не запроваджує нерівність сторін, за якої одна буде свавільно та незаконно позбавлена особистої власності на користь другої.

Крім того, Комісія вважає, що норми шведського законодавства не встановлювали подібну нерівність, а це означає, що вони не порушували право на законне володіння майном. З цього приводу було наведено дві причини, а саме:

  1. Незважаючи на те, що закон і регламентував обов’язок простих акціонерів продати цінні папери на вимогу домінуючого акціонера, він також встановлював для акціонерів право вимагати викупити ці акції. 
  2. Право на законне володіння майном не є причиною для заборони внесення змін у сферу регулювання приватних відносин, якщо при цьому був дотриманий баланс суспільних інтересів. Також, як ми вже зазначали, згідно з українським законодавством, прості акціонери можуть вимагати від контролюючого власника акцій викупити їхні цінні папери (тобто здійснити sell-out).

Справедливість і законність положень, які встановлюють договірні або майнові права саме приватних осіб, є одним із напрямів, що підлягає інтересам суспільства, тому законодавче регулювання цієї справедливості може поширюватися на сферу інтересів суспільства, навіть у тому випадку, коли це несе за собою порушення права власності. ЄСПЛ зауважили, що позбавлення права власності, метою якого є встановлення легітимних соціальних, економічних чи інших цілей, може бути таким, що реалізується в суспільних інтересах, навіть при умові, що це суспільство загалом не отримує з цього прямої користі.

Отже, ЄСПЛ зазначив, що сквіз-аут є незаконним не за своєю структурою, а лише у тому випадку, коли порушення права власності відбувається без виплати необхідної грошової компенсації, яка має відповідати реальному розміру вартості майна.

Було корисно? Дізнайтеся більше! Наприклад про те, як відбувається оцінка акцій для прийняття спадщини в Україні.

Рейтинг 4.5 на основі 182  ответов

Додати коментар

схожі статті


Оцінка іменної акції
КЕЙС: «ОЦІНКА РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ АКЦІЇ ДЛЯ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА»
Оцінка акцій для прийняття спадщини
Оцінка акцій для прийняття спадщини в Україні